Осіннє листя шепотіло

Про те, що скоро вже зима…

Воно із вітром полетіло,

Залишилась журба одна…

Тепер так тихо як ніколи…

Панує всюди самота…

Пелюстки розгорне спроквола,

Але краса уже не та…

Вже осінь барви повтрачала,

Не вабить золото тьмяне…

А як же пишно зустрічала!

Рукою ж бідно так махне…

І вітер сумно проспіває

Їй на прощання, їй услід,

Так тихо…І ніхто не взнає

Як осінь здійметься в політ…