Срібні краплі стукотять

З ними смуток огортає

Мрієш думки відлетять

Серце і душа бажає

Чому ж сонця ще немає

Адже дощ так довго плаче

Чому радість десь ховає

Де? Чому ніхто не бачить

Але зовсім трохи може

Поки дощ вщухне чекати

Можливо саме він допоможе

Все витримати і не страждати

Та як би у житті не було

Сонячне проміння колись

Визирне з-за хмар і тепло

Душу зігріє, тож вір і дивись !