Навколо тиша. День ясний.

А сад стоїть чомусь сумний

У нього запитала я:

« Чого душа болить твоя?»

Він відповів мені:

«Це сталось навесні»

Коли я весь пишнів і цвів

Один лиш кущ мене підвів

Той кущ найкращий був із всіх

Його зломили, гучний сміх

Заповнив вулицю, і рвати всі квіти стали

Все поламали, все порвали, лиш коло хати

Зосталась айстра одна і та була сумна

Я знаю ,що усе мина

Але не це, це не мине

--Нехай мене хтось прокляне

Але будь певен ти

Тобі вже час цвісти…

Навколо тиша. День ясний,

А сад вже не стоїть сумний

Пташки співають тут пісень

В саду прекраснім знову день