Луганщино -

Світанок України.

Земля життя мого й життя моїх батьків.

Державо юності, у світі ти єдина,

У плахті із лісів, полів і нив.

Озвучена козацькими піснями

І підперезана, мов поясом, Дінцем.

Як мати добра, ти завжди над нами

Схиляєшся стривоженим лицем.

Мене Донбас виховував, мов панну,

На кряжах загартовував крутих.

І я Луганщині виспівую осанну,

Вустами соняхів цілую золотих.

В степах безмежних вчилася дзвеніти,

Мов жайвір, що торкає дзвін крилом,

Цю землю шанувати і любити

І сивіти донбаським полином.

Зерно й вугілля, териконів шати,

Лісів соснових шепіт на зорі,

Отут мене ходити вчила мати,

Орали Дике поле лугарі.

У землях західних озера є синіші,

Яскравіші і зела і лани,

Але тобі пісні мої і вірші,

Для тебе мої дочки і сини.

І я тобі освідчуюсь в любові,

О примадонна України, розквітай!

На тобі ризи сонячно- святкові,

Смачний і запашний твій коровай.

Моя Луганщино! І ягідна й вугільна,

На териконах часу сивизна.

Щаслива будь по всі віки і вільна,

На карті світу в мене ти одна.